Казка про хлопчика, який став акулою

Жив-був маленький, слабкий хлопчик. Багато хто його ображав, принижував, i нiкому не було до нього особливого дiла, навiть богу. Вiн любив гуляти, особливо на березi моря, на самотi. Одного разу, вiн заплив на човнi далеко у вiдкрите море, й побачив зграю акул, їх трикутнi поплавцi вороже кружляли навколо човна. Вже дорослий хлопчик подумав: "Нехай цi страшнi риби розiрвуть мене нa шматки, однак я нiкому не потрiбен", i кинувся в синю воду. В одну мить хлопчик перетворився на велику та страшну акулу. Iншi акули прийняли його до своєї зграї. Коли наступала нiч, хлопчик приймав свiй колишнiй вигляд й виходив з моря на берег, там вiн лежав на пiску й дивився в темне, зоряне небо, а коли наступав ранок, повертався в море морським звiром. Люди стали поговорювати, що диявол з'явився в їхнiх краях, й дуже боялись. Вiн переплив всi моря й океани, побачив всю красу пiдводних глибин. Вiн втратив багато часу, постарiв у пошуках своїх ворогiв, коли люди купаються в морi, й кожного подолав. В газетах були заголовки, про жахливi напади акули на туристiв. Коли хлопчик-перевертень помстився своїм ворогам, вiн зник в глибинi синього моря, бiльше нiколи не виходив на берег, й нiхто його не бачив. От така сумна казка про хлопчика, який став акулою.

(19.08.2012)

Казка про письменника та квiтку

Жив - був один письменник. Письменник той був вiдомий, книжки його були популярнi. I от одного разу зустрiв вiн красиву дiвчину й покохав її. Але часом мiж закоханими було щось не так. Якось зiбрав свої речi письменник i поїхав за мiсто, на природу у пошуках музи. Сiв вiн пiд старим дубом та й заснув. I приснилось йому, що сидить вiн пiд тим само старим дубом, а поруч польова квiтка, поглянув вiн на неї i зрозумiв, що немає нiчого прекраснiшого, у своїй простотi. Зрозумiв письменник, що даремно проявляти почуття словами або ж в подарунках, а лише мовчанням. Прокинувся письменник i його душу вiдвiдали дивнi вiдчуття. З того часу покинув вiн писати свої книги, неповернувся до своєї дiвчини, й нiхто незнає, що з ним було далi. А можливо вiн став камiнням або польовою квiткою, й тепер лише вiтер гуляє над ним.

(19.08.2012)