Жила-була одна змія у лісі. В неї була своя нора. По сусідству з нею жили інші змії. Й от одного разу набридло змії життя в темному лісі й вона подалася в пошуках нового. Коли змія виповзла з лісу на зелений луг, то відразу закохалася в нього! Й там потоваришувала з конем. Кінь був до неї дуже люб'язний, дозволяв вилазити йому на шию, а потім біг як стріла через просторий луг, так він ділився почуттям свободи. Потім змія знайшла спільну мову з котом, який мешкав неподалік в селищі. Кіт розважав своїм муркотінням та протяжною мовою. Змія знайшла для себе нову нору та й оселилася там. Її вірні друзі завжди були поруч. Але одного разу кінь занедужав, а кіт кудись зник. Змія почувалася самотньою, і якийсь неначе таємний голос почав кликати її назад до лісу. Коли змія повернулася до лісу, зібрались сусіди, щоб послухати її розповідь. Змія багато розповідала про сонце, яке в лісі ледь пробивається через верхівки дерев. Коли змія зібралась на пошуки кота, вона помітила одну гарну змію, яка обкрутилась навколо старого пенька, і дивилась на неї своїми темними очима. Вона їй нагадала про щось забуте але рідне. Змія підповзла до неї ближче, заповзла на пеньок і скрутилася кільцями. Вона залишилась у темному, прохолодному лісі, разом з іншою змією. Вони стали жити удвох, в одній норі, над якою зацвіли лісові квіти і щоранку лягали промені сонечка.
(21.09.2012)
(21.09.2012)
